Дональд Трамп, руйнівник традицій і світопорядку колаж: glavcom.ua
Американіст Володимир Дубовик: Трамп заздрить Путіну, будує авторитаризм, але не розстрілює незгодних… поки що
«Я повернув Америці свободу!» – заявив президент Дональд Трамп, виступаючи у Конгресі США увечері 4 березня. З програмного виступу, яким Трамп підбив підсумок радикальним рішенням, що відбулися за півтора місяця його діяльності, та окреслив подальші плани, випливає, що Америка стрімко стала вільною від своїх традиційних політик та міжнародних зобов’язань. Вільною від свободи медіа, від засад демократії, від рівності рас та статей, від дотеперішніх зобов’язань перед союзниками, – тобто майже від усього, на чому ґрунтувалися та чим пишалися Сполучені Штати до 2025 року.
Навдивовижу швидко у найпотужнішій державі світу відбулася революція – саме таким терміном експерти-американісти характеризують радикальні зміни у суспільно-політичних засадах США. «Землетрус» у США запустив тріщини по всьому міжнародному праву і світовому порядку. Підтвердивши у Конгресі намір загарбати Панамський канал та Гренландію, Трамп ще раз просигналізував: правила гри у світі буде змінено на користь права сили.
Що відбувається всередині американської політики, чи ці зміни є незворотними і США перетворюються на авторитарну державу на зразок Росії чи Китаю? Про це спілкуємося з американістом Володимиром Дубовиком, який тривалий час працював у США, доцентом кафедри міжнародних відносин та директором Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету імені Мечникова.
Володимир Дубовик фото: Mihkel Maripuu
«Трамп продовжує ламати політичну систему і вибудовує культ особистості»
Що відбувається всередині американської влади? З одного боку, масові звільнення держслужбовців, які «не присягнули» Трампу, з іншого – дивні кадрові призначення в уряді, у безпекових інституціях. Чи це упереджене ставлення українців до ключових персоналій в уряді США, оскільки вони виступають проти допомоги нашій країні, чи справді є невідповідність професійного рівня посаді? Як приклад – телеведучий Піт Гегсетт на посаді міністра оборони, антивакцинатор Кеннеді-молодший у міністерстві охорони здоров’я; проросійська Тулсі Габбард, яка заявляла про біолабораторії в Україні, – на чолі Національної розвідки США…
У попередній президентський термін (2017-2021 рр. – «Главком») Трамп все ж таки був обмежений з точки зору того, кого він може призначити на важливі посади, адже Конгрес і притомні радники, а також ветерани державної служби США трохи його стримували. Зараз Трамп сформував команду, як він хоче, призначивши людей за принципом абсолютної лояльності до нього. І це є головним фактором у їхньому призначенні. Ці люди не посміють суперечити Трампу, висловлювати власну думку. Тому зараз ситуація one man show – лише президент вирішує все.
Натомість чиновників у державних органах влади звільняють, скорочують безпідставно. Загалом уряд змінюється, і змінюються державні органи влади.
Через це Америка сьогодні дуже поляризована, розколота: хтось критично ставиться, хтось радіє, що президент дуже рішуче діє, водночас частина виборців, які голосували за нього, шкодують про своє рішення. Тобто медовий місяць Трампа і його виборців закінчився. Трохи гіршим став доступ до програм медичного страхування, і це для американців проблема. Врешті, інфляція не зменшилася, навіть, навпаки, зросла, тим часом як Трамп будував свою виборчу кампанію на обіцянці подолати інфляцію і гостро критикував Байдена за те, що його уряд її допустив. Чимало американців проголосували саме за таку обіцянку Трампа.
Комусь не до вподоби сам підхід – коли Ілон Маск приходить в якесь міністерство і виганяє людей на вулицю… Отже, внутрішні проблеми накопичуються. Але поки що Трамп впевнено себе почуває, контролює не тільки виконавчу гілку влади, а й законодавчу, оскільки його партія контролює обидві палати Конгресу.
«Притомні» республіканці, здається, все рідше висловлюються всупереч позиції президента, принаймні в питаннях, що стосуються допомоги Україні.
Республіканці, які не погоджуються з діями та політиками нової влади, поводяться наразі досить обережно, не дозволяють вголос заявити про свою позицію, за деякими винятками, як, скажімо, в останні дні кілька республіканців у Конгресі не погодилися з висновками адміністрації щодо України.
У Конгресі дуже швидко виплекалася культура одностайності. Мені як людині, котра пам’ятає ще радянські часи, це нагадує період Брежнєва, коли державний чиновник, перш ніж почати промову, мав згадати «великого вождя», віддати йому належну шану, згадавши якусь цитату з останнього з’їзду Комуністичної партії. Так і зараз у Конгресі та уряді призвичаїлися співати панегірики президенту – «Трамп правий, Трамп ніколи не помиляється, його рішення завжди ефективні».
У Конгресі дуже швидко виплекалася культура одностайності, і це нагадує радянські часи
У такій атмосфері раптом приїздить керівник якоїсь країни з-за океану і починає сперечатися з Трампом і навіть перебивати його. Тому поведінка Зеленського здалася Трампу вкрай несподіваною (під час скандальної пресконференції у Білому домі 28 лютого – «Главком»). Трамп був дуже розлючений від того, що хтось дозволив собі з ним не погодитися.
Зустріч у Білому домі Володимира Зеленського та Дональда Трампа обернулася грандіозним міжнародним скандалом фото: AP
Але з іншого боку, Трамп, на мою думку, має повагу до людей, які мають власну позицію і не так легко відступають від неї. Думаю, того вечора Трамп відчув суміш почуттів.
Схоже, вже можна говорити про злам політичної системи США. Це волюнтаризм Трампа та його команди чи продумана, раціональна гра?
Щодо політичної системи США, то так – Трамп продовжуватиме її ламати. Думаю, він свідомо і цілеспрямовано цього хотів. У попередні чотири роки президентства це не вдалося, тому він повернувся в Білий дім, маючи досить чіткі внутрішні переконання та наміри.
Для Трампа оптимальним було б створити систему на зразок російської, авторитарну. Знаєте, він заздрить Путіну, час від часу це виявлялося навіть в його публічних висловлюваннях – про те, що в Росії вільна преса не заважає працювати, бо її там немає, що суди не грають такої ролі, як у США. Він говорив про це Путіну, коли зустрічався з ним. Трамп справді має велику симпатію до Росії і до Путіна особисто, і це не просто епатажні слова.
На жаль, у зовнішній політиці країни президент повертає вектор на 180 градусів. Ми звикли сприймати американську зовнішню політику через призму і контекст, який існував десятки років при різних адміністраціях, адже і у республіканців, і у демократів зовнішньополітичні цілі були спільні. Трамп настільки несистемний, неортодоксальний, що ми маємо готувати себе до того, що Америка може грати зовсім іншу роль у світі. Зовсім не таку, як у попереднє століття. Ця нова роль США негативна для України і, на жаль, це виявляється саме зараз, у такий складний для України момент.
Чи можна сказати, що у США уже настала інституційна криза і вона є загрозливою для функціонування державних інституцій? Якщо так, то яких?
Так, криза така є. Йдеться про те, що зараз можуть зникнути деякі інституції, як Агенція США з міжнародного розвитку (USAID), а в деяких установах професійна компетентність замінюється на лояльність до Трампа.
Сьогодні у всіх державних органах влади проводяться співбесіди з чиновниками, до них приходять і питають: як ти ставишся до Трампа, чи підтримуєш ті, чи інші дії президента? Загальний наратив такий: держава сьогодні – це президент Трамп, і якщо ти не погоджуєшся з ним, не поділяєш політику, позиції чи принципи, з яких він виходить, то тобі не місце у державній установі. Так, генеральний прокурор Пем Бонді заявила: ми намагаємося з’ясувати, хто не поділяє порядок денний, погляди та ідеологію президента, і позбутися таких людей.
Для Америки це щось абсолютно дивне. Мабуть, з часів маккартизму нічого подібного не було (був такий сенатор Джозеф Маккарті, який після Другої світової та на початку холодної війни вишукував комуністів). Боюсь, може бути так, що людей заноситимуть в чорні списки, як у роки маккартизму.
Це, власне, радянський досвід, і навіть не брежнєвський, а сталінський, тільки зараз у США нікого не розстрілюють, і Сибіру в американців немає, щоб відправляти незгодних у заслання. Але хто знає, куди далі поверне політика…
Викладачам в університетах уже вказують, які слова не можна використовувати на лекціях. Якщо університет отримує фінансування від держави, то отримує такі «темники».
Про які заборонені слова йдеться?
Наприклад, слова, які стосуються гендерної ідеології, расових питань. Команда Трампа вважає, що гендер – «роздута» тема, а расової проблеми не існує і т. ін. Один колега з університету Техаса кілька днів тому надіслав мені зразок такого «темника», що містить приблизно 40 слів, які не можна використовувати під час лекцій. Зокрема, це слова «раса», «рабство», «колоніалізм», «гендер» тощо. Колега каже: або я звільняюся негайно, або маю підкоритися і працювати в таких умовах.
Зараз у США вибудовується зовсім інша ідеологія. Питання демократії уже не є важливою цінністю. До просування демократії у світі різні адміністрації США ставилися по-різному, хтось активніше провадив цю політику, хтось одними методами, хтось – іншими, але це була неодмінна частина зовнішньої політики США. Для адміністрації Трампа питання демократії уже не є важливою цінністю, ба більше – воно стало порожнім звуком. Це проблема, з якою вже стикається Америка. І зважмо, що це лише початок. Хтось з аналітиків сподівається, що, можливо, ця тенденція загальмується, а втім, ніхто не певен, що так буде.
Трамп хотів побороти глибинну державу, deep state, розвалити її – і рішуче діє у цьому напрямку.
Те саме відбувається з обороною, з розвідкою. Пропутінську Тулсі Габбард він поставив на чолі Національної розвідки. Габбард заявляє такі дивні речі, які раніше ніколи не можна було б почути від людини, котра стоїть на чолі Національної розвідки. А це позиція чиновниці, якій підпорядковуються всі розвідувальні служби США!
Тим не менше хтось усьому цьому аплодує, вважаючи, що дотеперішній політичний істеблішмент перебрав на себе забагато повноважень і діяв не в інтересах простих американців.
Те, що відбувається у США, – революція?
Багато хто вважає, що те, що робить Трамп, – це революція. Дійсно, за глибиною дій, масштабністю перетворень – це революція. Це не реформа, не косметичні зміни, це більше схоже саме на революцію – радикальна докорінна зміна державної системи.
Система ламається, і для цього президентська адміністрація задіяла безпрецедентний адміністративний ресурс. Багато років цей термін використовували, оцінюючи пострадянські країни, зокрема й Україну, де влада застосовувала адміністративний ресурс, наприклад, для залучення до голосування на виборах у часи президентів Кучми та Януковича. Сьогодні ми бачимо, як адмінресурс застосовує «лідер вільного світу» – американська демократія, що була взірцем для всіх політичних моделей. І це лякає.
Володимир Дубовик біля бібліотеки ім. Джорджа Буша. Політика попередніх президентів-республіканців сьогодні у США видається анахронізмом фото: Facebook Володимира Дубовика
У конгресі всі залякані. Очевидно, зовнішні спостерігачі не повністю знають, які методи можуть застосовуватися всередині політичних органів для здобуття такого ефекту. Можливо, і дещо мафіозні. Деякі мої колеги-експерти порівнювали інцидент, що стався під час зустрічі Трампа з Зеленським у Білому домі, з класичною поведінкою мафіозного боса, «хрещеного батька» – Трамп поводився саме так.
«Чи виконуватиме Трамп рішення судів – це стане моментом істини»
Судова гілка влади, яка дуже сильна у США, яка є взірцем для багатьох країн, зокрема й України, теж піддається впливу адміністрації Трампа?
Зараз у Верховному суді США домінують консерватори. З дев’яти суддів трьох Трамп призначав за своєї попередньої президентської каденції. Загалом шестеро консерваторів проти трьох лібералів – такого давно не було у цій установі, раніше був певний баланс. Поки що Верховний суд демонструє згоду з діями Трампа, жодних протестів не висловлює.
Так, третя гілка влади, судова, піддається адміністративному ресурсу, адже президент ініціює призначенням кандидата на посаду судді, а затверджує це рішення Сенат. Скажімо, коли Байден був президентом і демократи мали більшість у Сенаті, то вони могли проводити дуже багато призначень суддів. Але зараз президент – Трамп, і обидві палати парламенту – під контролем його Республіканської партії, і отже, вони повністю контролюють цей процес.